Рефлекторний масаж стоп

Вплив на акупунктурні точки тіла людини за допомогою пальців або різних пристосувань відомо з давніх часів. Батьківщиною акупунктурной терапії прийнято вважати Китай. Слід, однак, вважати, що акупунктурна терапія в давнину була відома не тільки в Кітаї. Наприклад, в одному з музеїв Лондона міститься єгипетський папірус із зазначеними точками для акупунктури. Вік його становить близько трьох з половиною тисяч років.

Один з найбільш ранніх китайських джерел, що описують метод точкової (акупунктурної) терапії  "Цзо-чжуан» відноситься до кінця епохи Чжоу (V - IV ст. до н.е.). У даній книзі метод згадується як вже сформований лікувальний підхід з різними способами терапії (чжень - припікання і цзю - уколювання). Точний опис методу точкової терапії міститься в найбільш ранньому і повному китайському медичному трактаті «Хуанді Ней-цзин» (III - II ст. до н.е.), який за однією з версій приписується імператору Хуану Ді, але, можливо, є працею кількох поколінь авторів. В даному трактаті, крім докладних відомостей з анатомії людини, принципів діагностики захворювань, рецептів лікарських засобів (багато з принципів діагностики і лікарської терапії з незначними змінами використовуються сучасною медициною) містився докладний виклад теоретичної основи і практичних рекомендацій щодо точкової акупунктури, а також описувалася топографія 295 точок.

У період III ст. д.н.е. - III ст. н.е. акупунктурна терапія була вже широко поширена в багатьох китайських провінціях, а в період епохи Тан (618 - 916 рр.) поширилася за межі Китаю в сусідні країни.

В Європі ранні відомості про акупунктурну терапію з'явилися в XIII в., а в 1671 р надрукована перша книга для практикуючих лікарів. У другій половині XIX ст. метод став набувати зростаюче число прихильників в Англії, Італії, Німеччини, Франції та Росії.

У другій половині ХХ ст. в Китаї стала впроваджуватися державна програма вивчення і розвитку акупунктурної терапії. У 1951 р в Пекіні був створений науково-дослідний інститут для всебічного вивчення різних напрямків вище зазначеного методу лікування. В даний час в КНР працюють вже три наукові центри з вивчення акупунктурної терапії, а сама терапія розглядається як необхідний додатковий метод, що використовується у всіх лікувальних установах країни для лікування більшості захворювань.

В СРСР, і в сучасній Україні зазначений спосіб офіційно запроваджено в практику з 1957 р, з цього ж періоду проводиться клініко-фізіологічне вивчення даного методу.

Значна частина сучасних дослідників вважає, що в основі ефекту акупунктурної терапії лежать процеси так званих вегетативних рефлексів. Завдяки цим рефлексам можна змінювати активність органу або тканини однієї зони тіла, здійснюючи вплив на іншу ділянку тіла. Зокрема, серед вегетативних рефлексів, виділяють м'язово і дермо-вісцеральні рефлекси, коли роздратування скелетних м'язів або ділянок шкіри в будь-якій зоні змінює функції гладких м'язів судин, серцевого м'яза, інших органів, і залоз зовнішньої і внутрішньої секреції. Таким чином, при подразненні деяких областей поверхні тіла виникають судинні реакції та зміни функцій певних внутрішніх органів, а також ендокринних та імунних процесів.

Акупунктурна терапія може проводитися за допомогою голковколювання, місцевого припікання або масажу.

Східний масаж (акупунктурний або точковий масаж), як метод впливу на активні точки тіла, поряд з іншими методами акупунктури має глибоку історію. Він був докладно викладений в уже згаданому медичному трактаті «Хуанді Ней-цзин» (III - II ст. до н.е.). На сьогоднішній день східний масаж розглядається як найбільш зручний спосіб акупунктурної терапії в домашніх умовах, який на відміну від акупунктури і припікання не вимагає створення спеціальних умов для проведення.

Особливими напрямками в рамках східного масажу є методи аурикулотерапії і су-джок терапії. В основі цих методів лежить уявлення про «винесення» активних іннерваціонних зон від внутрішніх органів в особливі частини тіла людини, що містять максимальну кількість біологічно активних точок. До таких особливим частинам тіла відносять вушні раковини (аурикулотерапія), стопи ніг і кисті рук (су-джок терапія). Зокрема, поверхня стопи являє собою ділянку, на якій зосереджена значна кількість рецепторних полів, пов'язаних з різними частинами тіла. При ряді захворювань на стопах можуть утворюватися хворобливі точки, пов'язані з певним хворим органом. Стимулюючи дані точки масажем можна активувати певні оздоровлюючі процеси в хворому органі. Крім того, вплив на біологічно активні точки дозволяє зняти стрес і напруження.

Відповідно до правил су-джок терапії, на стопі виділяють дві основні лінії: подовжню і поперечну.

Поперечна лінія проходить під подушкою передньої частини стопи (знаходиться біля основи пальців) і відокремлює зони вище і нижче діафрагми. Таким чином, на подушці великого пальця знаходяться точки, пов'язані з носовими пазухами і шиєю. На зовнішній частині подушки передньої частини стопи знаходяться точки, пов'язані з вухами і легкими, а на її поверхні під другим пальцем стопи - точки, пов'язані з очима і областю шиї, на внутрішній частині даної подушки - точки, пов'язані зі шлунком і щитовидною залозою.

Поздовжня лінія починається з зовнішньої поверхні стопи перед п'ятковою подушкою і йде, огинаючи п'яткову подушку, тому, відмежовуючи п'яткову подушку від зводу стопи. Дана лінія відокремлює точки, пов'язані з органами, розташованими нижче талії від точок, пов'язаних з органами черевної порожнини. Таким чином, на зовнішній поверхні п'яткової подушки розташовані точки, пов'язані з суглобами ніг. У середній зоні поздовжнього зводу стопи розташована точка, пов'язана з нирками, в задній зоні склепіння стопи - точка, пов'язана з сечовим міхуром. На зовнішній поверхні стопи між поздовжньої і поперечної лініями знаходяться точки, пов'язані з печінкою і жовчним міхуром.